» / Головна / Діти / Секрет виховання розумної дитини у спокої батьків
Діти
 

Секрет виховання розумної дитини у спокої батьків

2014-04-02 11:00:56

 

Довгі і прекрасні дев'ять місяців позаду, диво народження вже сталося, і, можна сказати, що ви вже добре адаптувалися один до одного. Ви і ваш малюк.

Але виникають моменти, коли свою власну дитину хочеться просто стерти в порошок. Почуття гніву вирує усередині нас, ми його давим-давим, а потім воно все ж знаходить вихід, і на маленьке диво обрушується цілий вихор наших емоцій. Природно негативних.

Я глибоко переконана, що не нам важко з дітьми, - це їм важко з нами. Вони-то беззахисні, вони не можуть нам заперечити, вони не можуть протистояти нашій фізичній силі. Їм залишається тільки терпіти. Ось тому ми усі, так хотіли швидше вирости. Щаслива дитина не поспішатиме стати дорослою.

І все-таки, ці маленькі люди можуть гарненько «дістати» свою маму. Якщо мама не хоче його лаяти, а тим більше бити, вона мовчки давить в собі почуття злості. Але з часом, ця злість накопичується, і мама починає ненавидіти свого малюка.

Що робити? Це ж жахливо! Кому скажи, засміють, або камінням закидають. «Ти ж мама!» твердять з усіх боків. «Ти МАЄШ бути терплячою!», чи ось ще хороше твердження «це усе усього лише дитина».

Усе це зрозуміло, але коли ви чуєте ці заїжджені фрази, ваші оратори ні на секунду не замислюються про те, як себе почуваєте ви. Як вам соромно і погано, тому що ви ненавидите своє ж чадо. Вам боляче розуміти, що дитина вам набридла. І мами намагаються мовчати, тому що люди почувши таке визнання, засудять «неблагополучну» матір. Але вже повірте, кожна матуся відчуває таке до свого малюка.

 Ось через те малюкам і важко з нами. Вони не прагнуть нас розсердити, вони не хочуть зіпсувати нам життя і наші молоді роки. Вони хочуть жити. Рости і вчитися всьому, що їх оточує. І їм потрібна наша допомога. Але на це, ми повинні витратити велику частку свого часу, терпіння і любові. Тому що маленькі учні не завжди розуміють все відразу. А іноді, дуже навіть довго не розуміють і не засвоюють матеріал. Тому доводиться мільйон разів повторювати одне і теж. Де ж узяти стільки терпіння?

Ось вам і замкнуте коло. Малюк хоче вчитися, але своєю недосвідченістю може розсердити маму. А мама, не бажаючи ранити крихітку, давить в собі злість, що в результаті, виливається в ненависть до малюка.

Хочу вас заспокоїти. Ви не ненавидите свою дитину. Просто щоб зрозуміти це, уявіть собі, що його немає. Чим ви займете свій день? Своє життя? Уявіть, що ніхто не зве вас кожну хвилину до себе до кімнати. Уявіть, що ніхто не завалює вас мільйоном одноманітних питань. Уявіть, що вам нікому більше зварити молочну кашу. Ваше життя стане безглуздим без цього маленького «мученика». Тому що він насичує ваше життя яскравими, позитивними фарбами, і надає їй сенс. Якщо ви думаєте, що робота або хобі важливіші, то загляньте на декілька (десятків) років вперед. Що буде з вами, коли вам виповниться 50?

Малюкам для повного щастя потрібна наша безумовна любов. Тобто - любов без умов. Ми повинні, і найважливіше - хочемо любити своїх карапузів, тільки за те, що вони є. Ми повинні любити їх, а вони повинні це розуміти і відчувати. Тому коли, ваше чадо задасть вам в п'ятдесятий, за сьогоднішній день, раз питання: «Мама, а чому трава зелена?» - згадайте, що цей малюк усього лише вчиться жити.

Але як нам бути, коли почуття ненависті до своєї дитини, вже опанувало нас?

1. Потрібно бути напоготові у самих себе. Відмітьте, на які питання або дії вашої дитини, у вас виникає гнівна реакція. Розберіть це в собі. Можливо, саме за це вас лаяли ваші ж батьки в дитинстві. Треба усвідомити, що ваша дитина не має до цього (вашому минулому) ніякого відношення. І своїм гнівом ви робите гірше вам обом. Тому, поговоріть зі своїми батьками, чому вони поводилися так то і так то з вами. Можливо, з'ясувавши ситуацію, виливши своїм батькам душу і образи такої глибокої давності, ви позбавитеся від злості, спрямованої на свою дитину.

2. Дуже частим приливом гніву, ми обдаровуємо дитячий плач. Я знаю це сама по собі. Варто, комусь з моїх дітей разревітися, як я починаю просто «кипіти» зсередини. І коли гнів опановує мене, я не контролирую своїх думок, а, відповідно, слів. Тому моїм нещасним дітям доводилося іноді багато чого послухати, за що у них я прошу вибачення.

Але, щоб зрозуміти, що мої карапузи ревуть не для того, щоб розсердити мене, мені досить зрозуміти, що їм теж дуже важко. Мама їх не розуміє. Але вони не мають іншої зброї. Вони ж не можуть змусити мене пограти з ними. Вони не можуть поставити мені умови. А саме це, ми з вами і робимо, по відношенню до них, замість того, щоб їх розуміти. І ось коли, я підходжу до піку своєї злості, я прошу своєї дитини, яка реве: «Вийди з кімнати, і увійдеш коли заспокоїшся». І спокійно (зовні), виводжу його за руку на кухню. У перші рази, мої малюки тут же, з ще більшим ревом ввалювалися до кімнати, але я, зібравши в кулак усі свої сили, вже без слів повторюю цю процедуру. Тепер, мій старший карапуз, як тільки чує цю фразу, починає давити в собі свій плач, і говорить: «Мама, я заспокоївся». Я не горджуся цим, я розумію, що малюк давить свої емоції і почуття, але якщо він цього не зробить, я перетворюся на вулкан. І коли я бачу, як моє золоте чадо старається, я перестаю злитися і вже з почуттям материнства цікавлюся, чого він хоче, і ми разом робимо потрібну справу.

Цю процедуру, краще всього проводити в украй окремих випадках. Тоді, коли вам здається, що якщо він не заспокоїться, ви просто розірветеся на шматочки. Тому що вимагаючи від свого малюка припинити плакати, ви буквально вчите його, що виражати свої емоції погано.

3. Навіть якщо день не задався, і ви все-таки вилаяли малюка, увечері, навіть не думайте винити себе. Точніше, зрозуміти свою неправоту звичайно необхідно. Але не душити себе своєю ж провиною. Навпаки, скажіть собі фразу: «Я хороша мама». Відчуйте її. Станьте такою мамою, яка у вас виступає як ідеал. Говоріть собі такі слова завжди, коли назріває якийсь конфлікт з дитиною. Це допоможе повернути ваші думки саме в русло «хорошої мами». І ви не станете злитися, а знайдете творчий підхід до рішення ситуації.

 4. Обов'язково! Повторю ще раз - обов'язково відпочивайте від малюка, а йому дайте можливість відпочити від вас. Психологи рекомендують взагалі, три години на добу проводити нарізно. Якщо у вас є така можливість, використайте її. Звичайно, дивіться, якщо вашого малюка це не влаштовує, скоротіть час розлуки. Якщо ж такої можливості немає, частіше гуляйте. Проводячи час на вулиці, ви можете зустріти своїх знайомих або друзів вашого малюка. Почавши спілкуватися, ви вже емоційно відпочиватимете один від одного. Малюк захопиться грою, а ви бесідою з сусідкоюподругоюзнайомою.

Але все-таки, хоч би раз на тиждень, залишайте малюка з бабусею і сходіть з чоловіком в кіно. Або залишайте крихітку з чоловіком, а самі йдіть з подругами в сауну або займіться шопінгом.

Не виніть себе за свої почуття. Ви не машина, а людина. Тому що ви давите в собі свій гнів, ви робите гірше усім. Знайдіть спосіб позбавлення від злості не на дітях. Без всяких жартів, у мене є боксерська груша. Чоловік, звичайно, купив її не для мене, але коли я дуже зла, можу її гарненько шльопнути. Це куди краще, ніж шльопати своїх дорогоцінних діток. До речі, якщо ви думаєте, що не набридаєте дітям, то глибоко помиляєтеся. Ви іноді можете розсердити їх не гірше, ніж вони вас. Тому, щоб не псувати один одному настрій, повісьте для малюка картинку, на якій хтось намальований (нехай це буде слон). І коли вашому дитинчаті стане люто, нехай він зірве цю картинку, розірве її на шматочки, топтатиме, розріже ножицями, наплює - все що завгодно, аби позбавитися від злості. Правда, якщо йому захочеться її спалити, порекомендуйте все ж відправитися у ванну, а не розводити вогнище у вітальні. І краще, коли він позбавлятиметься від злості, щоб вас (в тім, як і інших членів сім'ї) поруч не було. Ці прийоми хороші для будь-яких віків. З дітками меншого віку, можна сісти, в спокійній атмосфері, і намалювати те, що їх злить. Потім виконати те ж саме, що і з готовим слоном.

І чомусь всякий раз, коли заходить розмова про те, що мами іноді ненавидять своїх дітей, усі мами ховають очі, або засуджують таких матусь. Ну, і нехай усі собі мовчать. Це буде наш з вами секрет. Між нами матусями.

Олена Сукачова-Іл'їних для TerraWoman.UA
Коментарі [Всього коментарів: 0]


Немає коментарів. Додайте свій
Загрузка
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
E-mail:
Код:
   
Текст:
Нумерологія/Число серця
ваші таємні думки і бажання
Наприклад: Василенко Ольга Петрівна

Редакція не завжди поділяє думку авторів
Умови використання матеріалів
Зв'язок з редакцією - Тетяна Мартинюк