Дитячі істерики: шляхи подолання

Що таке дитяча істерика знають дуже багато мам, але ось на питання про те, що робити можуть відповісти далеко не всі.

Наше дослідження показало, що 53% матерів знайомі з дитячими істериками, а 34% матерів спостерігають істерики у своїх дітей щодня.

Як же почуває себе мама, яка бачить щодня крики, істерики і "сльози градом" у свого улюбленого малюка? Їй зовсім не весело.

За нашими даними в 52% випадків жінка випробовує злість усередині, її переповнюють почуття безсилля, безпорадності і розгубленості. Вона втрачена і не знає як їй поводитися, це сильно підриває її материнську упевненість і часто жінка переживає почуття провини, звинувачуючи себе як у виниклих почуттях гніву, так і безпорадності перед черговою дитячою істерикою.

Такі ситуації частенько викликають емоційні зриви мами. Причому, рідкісна мама не жалкує за тим, що шльопнула малюка або накричала на нього.

А що ж відбувається з дитиною, коли вона закочує істерику?

Вона злякана і сама не розуміє, що з нею відбувається і як їй заспокоїтися. А стан мами малюкові більш ніж зрозумілий, оскільки важко приховати свої емоції і залишатися спокійною, якщо усередині гнів. "Прочитуючи" емоції мами, дитина починає кричати ще більше і тут її вже зовсім складно зупинити. Це як "підлити олії у вогонь". Мамин гнів для дитячої істерики і є та сама олія, яка дає полум'ю розгорітися ще сильніше. У результаті отримуємо замкнутий круг.

Як же ж заспокоїти свого капризуху і не рознервуватися самій?

Спробуємо розібратися.

Емоційний стан мами і істерика дитини мають тісний зв'язок, тому починати треба з себе. Саме спокій, урівноваженість і упевненість мами дають дитині опору в мить, коли вона ось-ось готова розревтися в усе горло. Спокій мами - це як приклад емоційної поведінки для дитини.

Звичайно, найвірніший спосіб уникнути істерики це запобігти її на самому початку. Але, на жаль, коли дитина починає капризувати, а у мами був важкий день на роботі, сумки в обох руках і вона не в дусі, важко тримати себе в руках.

Якщо малюк "канючить" або, що ще гірше, починає кричати в голос, складно зосередиться, проаналізувати ситуацію і вирішити проблему істерики мирним шляхом, набагато легше огризнутися на малюка.

Але все-таки, важливо пам'ятати, що різкий окрик або ляпанець тільки закріплять у малюка бажання закотити істерику.

У цій ситуації спробуйте узяти себе в руки і перемкнути увагу малюка на щось цікаве, можливо він відволічеться і істерику можна буде "перехопити" на самому початку.

Поговоріть з дитиною, можливо, їй просто бракує вашої уваги, і ласкавий мамин голос вже стане першим кроком до заспокоєння. Запитайте у неї про щось, поцікавтеся її справами в садочку або просто розкажіть щось цікаве. Отримавши належну увагу, у малюка просто відпаде необхідність залучати до себе увагу істерикою.

Розуміючи, що ви заводитеся, і ось-ось готові вибухнути, порахуйте до 10, переведіть дух і сядьте за стіл переговорів з дитиною. Уважно слухаючи свою дитину, ви не лише покажете їй свою любов і увагу - ви покажете їй урок спілкування, без якого неможливо досягти успіху у сучасному світі.

Якщо дитина відчує, що вона почута і її розуміють, її проблема стане не такою гострою, і вона набагато швидше зможе почути вас, і буде готова до пошуку нового рішення.

Слухняна дитина - це гордість будь-якої матері. Говоріть частіше своєму малюкові про те, що ви його любите, навіть коли він капризує і хуліганить, але ви чекаєте від нього іншої поведінки. Розкажіть йому про те, якій поведінці ви б зраділи.

І наостанок, дорогі жінки не забувайте про те, що час на себе, це важливо! Піклуйтеся про себе, відновлюйте свої сили, відпочивайте. Це дозволить вам почувати себе краще, а значить і легше справлятися з дитячими капризами і істериками.