Жінки-сови ризикують нарівні з чоловіками

Як виявилося, жінки, які є так званими совами, тобто лягають спати і встають досить пізно, також більше схильні до ризикованої поведінки нарівні з чоловіками. Дослідники з Університету Чикаго вірять, що такий режим дня пов'язаний з найважливішими характеристиками особистості і поведінкою.

Нічними совами прийнято називати тих, хто лягає спати пізно і прокидається так само пізно, за твердженням одного з авторів останнього дослідження, професора Даріо Маестріп'єрі, такі люди багато в чому серйозно відрізняються від так званих жайворонків, які лягають спати і прокидаються досить рано. Він вважає, що сови, як чоловіки, так і жінки, більше схильні залишатися неодруженими або віддають перевагу коротшим романтичним стосункам над тривалими в порівнянні з людьми-жайворонками. Більше того, чоловіки сови, як правило, мають приблизно в два рази більше сексуальних партнерів в порівнянні з чоловіками-жайворонками.

Результати дослідження були опубліковані в журналі еволюційної психології, в експеримент було залучено більше п'ятисот випускників бізнес-школи університету Чикаго. Учені оцінювали неприйняття фінансового ризику студентами обох статей і виявили, що в цілому чоловіки більше схильні до такого ризику в порівнянні з жінками. Проте жінки з високим рівнем тестостерона були схильні до ризикованої фінансової поведінки нарівні з чоловіками.

Професор Маестріп'єрі вивчав, чи можуть моделі сну робити вплив на таку поведінку у зв'язку з відмінностями в особових характеристиках. Учасники дослідження здавали зразки слини для визначення рівня кортизолу і тестостерона, які були виміряні до і після виконання комп'ютеризованого теста власних тенденцій відносно неприйняття фінансових ризиків. Також учасники самостійно описували бажання ризикувати і описували свої моделі сну.

Чоловіки мали більш високий рівень кортизолу і тестостерона в порівнянні з жінками, проте, жінки-сови мали такий рівень кортизолу, що і чоловіки-сови, і чоловіки-жайворонки. Учені припустили, що високий рівень кортизолу може виявитися одним з біологічних механізмів, що пояснюють ризиковану поведінку.