Нервова анорексія: жіноча хвороба починає косити чоловіків

Ще нещодавно лікарі навіть і помислити не могли, що це традиційно "жіноче захворювання" охопить і представників сильної статі! За даними ВООЗ, за останні два роки кількість чоловіків, хворих на нервову анорексію, виросла удвічі і сьогодні складає 850 тисяч чоловік у всьому світі.

Які ж причини примушують юнаків морити себе голодом? На які хитрощі йдуть хворі, щоб відмовитися від їжі? У чому особливості нервової анорексії у чоловіків?

У чому суть нервової анорексії?
Це важке психічне і фізичне захворювання, характерна ознака якого - втрата значної частини маси тіла. Більшість людей з анорексією не усвідомлюють, що у них недолік ваги. Вони вважають себе "занадто товстими", навіть якщо важать менше 40 кг Таке сприйняття свого тіла обумовлене виснаженням організму і недостатнім харчуванням мозку, тому переконати їх в зворотному буває майже неможливо.

За традицією це захворювання вважається жіночим, але, виявляється, у чоловіків воно теж буває?

Найчастіше анорексія зустрічається у дівчат від 13 до 19 років. Проте в останні десятиліття на тлі почастішання випадків нервової анорексії в цілому збільшується і кількість захворювань у чоловіків. Якщо в 50-60-і роки співвідношення хворих жінок і чоловіків було 1 до 20, то нині, за різними даними, воно складає 1 до 15 або навіть 1 до 10.

Чи можна говорити про те, що ці чоловіки мають якісь особливі риси вдачі?

Найчастіше це люди з богемного середовища, артисти, моделі. Вони зациклюються на своїй зовнішності, хочуть бути стрункими, худими, але одночасно з добре розвиненою мускулатурою. Харчуються дуже бідно, а фізичними вправами займаються інтенсивно. В результаті повне виснаження.

Дуже часто у чоловіків, хворих на анорексію, батьки мали виражені психічні розлади: фобії, алкоголізм, депресії, параноїдні психози, різні аномалії характеру.

Як розпізнати перші ознаки хвороби?

Переконаність в повноті у таких молодих людей із самого початку маячна і розвивається навіть при дефіциті маси тіла. Важлива ознака хвороби: фіксуючись на уявній зайвій вазі, хворі абсолютно не реагують на реально існуючі, часом дуже серйозні дефекти зовнішності. Немає ніякої закономірності у виборі способу схуднення: хворі одночасно відмовляються від їжі, штучно викликають блювоту, займаються надмірними фізичними вправами.

Приведіть типову історію хвороби...

Хворий К. в дитинстві був веселим, рухливим, товариським, але з 15 років все більше і більше став обмежувати себе в їжі. Причини відмови від їжі ретельно приховував. Батьки з'ясували, що під час медогляду в школі вага К. (73 кг при зрості 175 см) виявилася більше, ніж у багатьох інших, і хтось з товаришів назвав його "жиртрестом". І ось він спочатку перестав їсти картоплю, хліб і макарони, потім - м'ясо і олію. Був період, коли К. харчувався тільки кефіром і фруктами. Обманював батьків, які спочатку вмовляли, а потім і примушували його поїсти. Їв завжди наодинці, у своїй кімнаті, мотивуючи тим, що у нього свій режим харчування, котрий не співпадає з режимом інших членів сім'ї. Тарілки повертав порожніми, але потім з'ясувалося, що усю їжу складав в приховані банки і пакетики. Після наймізернішого прийому їжі робив гімнастику, що виснажувала, до знемоги грав з хлопцями у футбол у дворі. В той же час помітно змінився за характером, став мовчазним, потайним, грубим, дратівливим. Схуд до 55 кг. З діагнозом "аліментарне виснаження" був госпіталізований. Він запевняв лікаря, що все усвідомив і хоче жити і тепер їсть добре і багато, "як всі". Але при цьому намагався обманювати персонал: роблячи вигляд, що з апетитом їсть, насправді ховав їжу в кишеню і закоти штанів, у банки і пакети. На прогулянці дуже багато ходив і бігав, кожного разу намагаючись давати цьому раціональне пояснення ("замерзнув", "відсидів ноги", "давно не займався фізкультурою" і т. д.). Повернути до нормального життя його вдалося насилу.

А є різниця в поведінці жінок, які страждають анорексією, і чоловіків?

Зазвичай жінка свою відмову від їжі чесно пояснює небажанням погладшади. У чоловіків це носить формальний, псевдораціональний характер. Вони стверджують, що їжа - перешкода діяльності, харчове пересичення заважає жити, якщо регулярне, то відчуття голоду наростатиме катастрофічно і т. д.

Можна намалювати типовий портрет юнака, що страждає анорексією?

У нього явно виснажений вигляд, дуже низька маса тіла, він пригнічений і слабкий. Він погано адаптується до різних життєвих ситуацій, неадекватно реагує, емоційно нестійкий, дратівливий, некритичний до власного зовнішнього вигляду. У нього можуть розвинутися ускладнення, пов'язані з голодуванням, - недокрів'я, ендокринні захворювання. При використанні різних послаблюючих і інших препаратів можливі порушення мінерального обміну. І найголовніше, він ставить під загрозу життя, а воно може бути прекрасним, якщо не зациклюватися на кілограмах, які найчастіше зовсім не зайві!

Ольга Підлісна