Я вийшла заміж три роки тому.Чоловік працює разом з мамою , вона приватний підприємець, тому ми почали жити з нею (тато помер).спочатку все було ніби добре. Я прибирала в хаті, готувала обіди. Вони працюють в торгівлі (на базарі). Коли завагітніла їздила з ними на базар, хіба ж то важко? Різко наші стосунки з свекрухою змінилися коли я народили синочка. В роддом вона до мене жодного разу не приїхала, ім"я яке ми з чоловіком вибрали не сподобалася, хресною в дитина повинна бути чоловікова сестра, бо мама так хоче. Я плакала, просила чоловіка піти жити окремо, але нічого з того не вийшло. Так ми жили рік. Я все була погана, гнила і т.п.Одного разу синочок захворів, свекруха була вдома але це її мало хвилювало. Я викликала лікаря, коли лікар пішов вона нічого не спитавши про дитину накинулась на мене, що я гнила і нічого не хочу робити. Спочатку я мовчала але потім не стерпіла , вділа хвору дитину і пішла жити до своїх батьків.Чоловік правда пішов зі мною. Поживши місяць в батьків я попала в лікарню з інсультом, це в 23 роки. В лікарні мене обстежили і поставили діагноз гіпоталамічний синдром. Вже 4 місяці я на таблетках. Зараз ми живемо самі, але нічого не змінилося. Вона продовжує мене обзивати і наговорювати моєму чоловікові, своєму синові, про мене неймовірні речі. До дитини приходить раз в місяць. Лежавши в лікарні ми звернулися за допомогою до священника, який помолившись над мною сказав , що мені наворожили жінка з якою я жила в одному домі. Свекруха полюбляє такі речі. Сваримося ми з чоловіком лише через його маму.
Порадьте, що робити. Як спілкуватися з цією людиною.в мене таке враження, що я вже довго не протягну.
Моя проблема: свекруха, порадьте
11.12.2007, 15:32
