Навіщо жінки вигадують мігрень і втому для відмови від сексу

Мозок сучасної жінки - штука витіювата. Чого тут тільки немає! Архіватор усіх серій "Клона", залоза "Я ж тобі казала!", елемент під назвою "жіноча логіка" і, найстрашніша для чоловіків область, область, що генерує вічний головний біль.

 Жарти жартами, а жіноча перманентна мігрень, поганий настрій, втома після важкого робочого дня - скільки "відмазок" тільки не придумали жінки, прагнучи ухилитися від виконання своїх обов'язків коханки, нареченої, дружини - загалом, самиці. Але навіщо? Навіщо придумувати стільки причин і приводів для відмови від сексу?

Варіантів багато, усі вони залежать від ситуації, її темпераменту, його навичок і умінь, ну і від стосунків між партнерами.

 По-перше,  можливо, час для постільних стосунків ще не прийшов: жінка відмовляє людині, яку знає занадто мало і не готова довірити себе, кохану, першому зустрічному. У народі навіть говорять про деяке "правило трьох побачень", що стверджує, що порядна дівчина не може лягти в ліжко із залицяльником після першого і навіть другого рандеву. Справа принципу, мовляв.

 По-друге, партнерка може бути не готова до статевого акту банально з фізіологічних причин або - що теж буває - по гігієнічних. Скажімо, не поголила вчасно ноги або білизну не змінила. А тут пристрасть несподівана, як сніг на голову! І як би їм обом не хотілося цього - категоричне "ні" слідує у відповідь. Простіше відмовити, ніж червоніти, тішачи око коханого густим волосяним покривом на тілі або  рейтузами на попі.

 Варіант третій. Подруга/дружина/коханка може бути ображена (словами, вчинками) або хоче чогось натомість.  У такому разі секс стає засобом маніпулювання, а демонстративно скривджена сторона диктує свої умови: або я отримую те, що хочу, або не торкайся до мене. Є така старогрецька поема "Лисистрата", названа по імені афінської жінки, яка організувала змову дружин. Афінянки відмовили своїм чоловікам-воїнам в плотських втіхах і зажадали, щоб ті склали зброю. Не усі дружини витримали "мораторій" до кінця, але мета все-таки була  досягнута. (Vivat, жіноча солідарність!) Пройшли віки, проте жіноча тактика не змінилася, чи не так?

По-четверте, жінка може думати, що її використовують. Не ми винні в тому, що Адами ХХ століття присягаються "Люблю!", а самі думають лише про задоволення своїх фізіологічних потреб в продовженні роду. Взагалі, для них визнання втратило ціну - говорять по будь-якому випадку, маніпулюючи ефектом, як захочеться: "Дорога, та я забув купити лампочку/поремонтувати кран/приїхати вчасно (потрібне підкреслити), але ти ж знаєш, як я тебе люблю"! Ми ж віримо, ловимося на дешеві хитрощі, а потім глибоко розчаровуємося. Так, може, краще не вірити? Молоді люди, не розкидайтеся святими словами направо і наліво і, благаємо, не використайте "люблю" (нечесне, нещире) як ключі до тіла партнерки! Це низько і підло - грати на почуттях коханої!        

Варіант п'ятий і, мабуть, найскладніший. Жінка не хоче. Вона може не хотіти саме цієї людини (будучи не упевненою у своїх почуттях), або не хотіти коханого в даний момент (буває ж насправді і поганий настрій, і втома. Ми адже теж працюємо і не менше втомлюємося!). Але найнебезпечніша причина "нехотіння" - психологічна. Фригідність, психологічні травми, недовіра, боязкість, сором, непідготовленість і багато що інше. Зупинимося на деяких проблемах окремо.

Боязкість, сором

 "Сексу немає", - ця фраза, будучи розхожою ще років тридцять назад, стала девізом цілого покоління. І люди, що з'явилися на світ вирощені в умовах такої ідеології,  досі свято вірять, ніби секс - тема брудна, заборонена. А втім, так думають і народжені пізніше, але виховані матерями за пуританським принципом "Секс - це погано".

  Непідготовленість

 Дуже поширений діагноз серед "нехочух". Річ у тому, що ми, жінки, - створіння чуттєвіші, не розуміємо любов за системою "всунув-вийняв". Для нас занадто важливі ласки, ніжні і люблячі руки, заспокійливий шепіт на вушко, інтимна обстановка. Не кожен самець, що піклується лише про поширення сім'я (у будь-яких умовах!), розуміє бажання і сподівання своєї пасії. А шкода! Скільки "мігрені" вилікувалося б, якби чоловіки були чуйнішими.   

Мабуть, варто зробити невеликий відступ і обумовити окремо той факт, що секс в призмі жіночого менталітету не дорівнює сексу в розумінні сильної статі. Це, як не крути, дві ВЕЛИЧЕЗНІ різниці. Для панночок ліжко нероздільне з почуттям. (Саме тому для них такі важливі визнання, ласки, і тому злягання з некоханою людиною сприймається як важке випробування). А ось для чоловіків духовний зв'язок в ліжку - річ не першої необхідності. Приклад? Припустимо, двоє посварилися. Вона ніколи не піде на зближення в силу нанесеної образи. У нього ж такої "проблеми"(sic!) просто не виникне! Чоловіча фізіологія і кохання - дві площини, що або паралельні, або перетинаються, але рідко співпадаючі.

Психологічна травма, отримана колись раніше


 Та немає такого поняття в природі! Ученими не раз доводилося, що не буває жінок фригідних, бувають жінки, що мають поганих партнерів, таких, які могли б догодити, принести справжнє задоволення. Тому відразу, не втрачаючи логічності в наших міркуваннях, переходимо до наступної причини. А наступна причина - відсутність задоволення, в сенсі оргазму. Адже саме цього фейєрверку почуттів чекають обидва партнери. Але, якщо блаженство не приходить з разу в раз, жінка розчаровується і думає: "А навіщо ж він тоді, секс"?
 До речі, чисто зовні жінка може і випробовувати оргазм, але - відверто признавшись - імітувати його. Причому роками. Насправді, така "лицемірка" постійно катує себе, займаючись сексом як свого роду роботою. А потім починаються знайомі до оскоми "Я втомилася". Вирішення проблеми  вимагає від обох партнерів дуже багато терпіння і чуйності. Щоб пробувати постійно нове, вивчати тіло коханої, знаходячи усі нові ерогенні точки і отримувати задоволення по максимуму. Щоб "боротися і шукати, знайти і". кінчити.

 Ось, мабуть, головні причини "нехотіння" - витоки жіночої мігрені, втоми і поганого настрою. Втім, можна прочитати сотню статей про "нехотіння", але так і не розв'язати проблему, натикаючись на стіну "Не сьогодні, коханий". Одвічне питання: "Що робити"? Єдиний правильний вихід - це стосунки, побудовані на довірі, коли проблеми не замовчуються, а обговорюються, і на чуйності, і на уважності. А якщо коротше - на любові.